Їх ще можна назвати «санкціями без розпізнавальних знаків». Чому?
Тому що ніхто не називає, і не буде називати санкціями те, що має найзначніші економічні витрати для російської економіки, а в перспективі буде мати просто колосальну економічну ціну.
«Ввічливі» санкції - це, по-перше, найпотужнішим чином простимульовані зусилля Європи по догляду від енергозалежності від Росії. По-друге, це зниження рейтингів від світових агентств. Чим загрожує догляд Європи від енергозалежності, зрозуміло: менше купуватимуть російських енергоносіїв - менше грошей отримають наші компанії-експортери, менше отримає грошей федеральний бюджет, який, до речі, більш ніж на 50% залежить саме від експорту цих самих енергоносіїв.
Ну, а рейтинги-то що? Теж все дуже просто: за зниженням рейтингів Росії вже пішло зниження рейтингів наших найбільших компаній-позичальників. Вартість запозичень для них за кордоном різко зросла, хтось взагалі каже, що зовнішні фінансові ринки закрилися.
А адже нашому корпоративному сектору до кінця 2014 року треба віддати або реструктурувати борги приблизно на 100 млрд доларів США.
Де брати ці гроші? З внутрішнього ринку? І що тоді буде з і так падаючої динамікою інвестицій в основний капітал?
Адже все чемно, це ж ніякі ні санкції.
Проблема цих «важливих» санкцій ще й у тому, що навіть якщо щось станеться неймовірне (ну, наприклад, Крим повернуть), вони все одно будуть. Будуть просто невідворотно. Європа зробить все від неї залежне, щоб піти від енергозалежності від Росії раз і назавжди.
Що ж до рейтингів, то ніякого швидкого зміни позиції не буде. По-перше, сам стан російської економіки в найближчі роки (З Кримом чи без) не буде до цього розташовувати. По-друге, переглядаються рейтинги досить неохоче (спочатку змінюється прогноз і т.д. і т.п.).
І все дуже чемно: начебто «вибачте, але нічого зробити вже не можна ...».
Ігор Ніколаєв економіст
