Якщо чиновники все частіше заявляють про блискуче стан справ в економіці - значить, пора готуватися до гіршого. Тому що після запевнень в стилі «ситуація під контролем» і «ми робимо все можливе» можна не встигнути віддати останні розпорядження, поцілувати дітей і переодягнутися в усі чисте.
На жаль, від торішнього оптимізму не лишилося й сліду. На асфальті лише довгий гальмівний шлях, в кінці якого скоро з'явиться лінивий інспектор для оформлення протоколу. Українська економіка стрімко сповільнюється. Гальмівні колодки нагадують розпечену мартенівську піч. В I кварталі зростання ВВП склав більш ніж скромні 1,8%. Для порівняння: в минулому році за цей же період - 5,2%. Міжнародне рейтингове агентство Fitch вже знизило прогноз зростання української економіки в 2012 році до катастрофічних 1,6%. А значить, ми ні в цьому, ні в наступному році не досягнемо передкризових показників. Більш того, цілком можливий рецидив. Непряма ознака наближаються економічних негараздів - стрімке падіння цін на сталь на міжнародних ринках. Цього року на Лондонській біржі металів вартість стали просіла на 21%. Ось-ось і головний продукт українського експорту знеціниться до рівня 2009-го. До критичної відмітки залишилося зовсім небагато. Судячи за цінами, зараз ми перебуваємо приблизно в жовтні 2008 року. Фондовий ринок теж веде себе вкрай підозріло. Влітку 2008-го, за півроку до потрясінь, почалася тотальна розпродаж українських блакитних фішок зарубіжними інвесторами. Сьогодні іноземних спекулянтів майже не залишилося, а вітчизняні гравці в силу відсутності ресурсів, здавалося, не здатні істотно вплинути на хід торгів. І тим не менше за якісь два тижні травня індекс Української біржі примудрився вийти з коми і тут же завалитися на 20%. Кажуть, навіть фондовий ринок Греції, що стоїть вже двома ногами в економічному колапсі, впав менше. Зрозуміло, всі ці побоювання чиновники рознесуть в пух і прах своїми черговими «досягненнями» на економічному терені. Мовляв, доходи бюджету зростають, реальні доходи громадян збільшуються, інфляція майже не подає ознак життя. Питається, чого ж вам ще треба? Може, протерти ганчіркою? Незважаючи на все впертість статистики, цей фактаж при зустрічі з реальністю швидко розпадається на молекули. Доходи бюджету, парадоксально зростаючі дикими темпами при досить скромному збільшенні ВВП, пояснюються не чим іншим, як тотальним невідшкодуванням підприємствам ПДВ і вибиванням податків авансом. Багато великих компаній уже прокредитували податківців на рік, а в деяких випадках на чотири роки вперед. Запас їх міцності на результаті. Обігнати п'ятирічку точно не вийде. Ще одне завоювання влади - майже європейська інфляція, яка в найближчі місяці ризикує перетворитися на дефляцію, створена штучно і вже в кінці другого півріччя проявиться повною мірою. Зараз, щоб перед виборами не відбулося небажаних потрясінь, економіка посаджена на голодний грошовий пайок. НБУ обмежує пропозицію грошей, про що найкраще свідчать позамежні ставки по депозитах в банках. Чи не здається вам парадоксальним, що при майже нульовому зростанні цін ставки по вкладах досягають 20% річних? Грошова дієта протриває недовго. Рівне до того моменту, як почнеться виконання соціальних обіцянок президента. Економіка, точніше споживачі, отримає в стислі терміни велику суму готівкою. Плюс до цього восени піднімуть комунальні тарифи. І вже під кінець року або на початку наступного країні доведеться розплачуватися за політичні подарунки. За великим рахунком низька інфляція - єдине, що відрізняє нинішню ситуацію від подій 2008 року. Варто Нацбанку хоч трохи послабити хватку і запустити в економіку свіжонадруковані купюри, як процес тут же вийде з-під контролю. Зростання цін і девальвація гривні гарантовані. Питання лише в їх межах. Сумнівно, що держава переживе таку ж жорстку посадку, як в 2008-му. Все-таки тоді було багато спекулятивних грошей, ціни на метал були втричі вище нинішніх, а політичні амбіції деяких лідерів істотно перевищували економічні інтереси держави. Так що сильно не впадемо, але синці наб'ємо точно. Цей процес уже стає природним поведінкою економіки, навіть майже національної фішкою. Якщо хитається - значить, Україні. Існує ж у китайських Шаоліні стиль «п'яної мавпи». Чим наші шаровари тонше? Основним, якщо не єдиним способом вирішення всіх економічних проблем в державі стає коректування пропозиції грошей. Така монохромна економічна політика дуже зручна. Майже як коробка-автомат. Потрібно заспокоїти електорат і вселити надію про стабілізацію - Ручку назад і зупиняємо друкарський верстат. Потрібен хліба і видовищ - штовхаємо вперед, включаємо маховик і через якийсь час завалюємо гривню. Причому у майбутньої девальвації завжди є прекрасне пояснення: необхідно посилити позиції експортерів на зовнішніх ринках. Продовжуючи в такому дусі, дуже скоро Україні піде шляхом латиноамериканських країн, яким навіть позамежні ціни на нафту не дозволяють зводити кінці з кінцями. І ось тоді почнеться пошук зовнішніх ворогів, націоналізація великих компаній і неадекватна поведінка лідерів держави. Перші ознаки майбутніх змін вже помітні.
