В ряді випадків складається враження, що український законодавець наділений неабиякими математичними здібностями, але при цьому обділений логікою.
Такий висновок напрошується при аналізі соціальної ініціативи президента України "Доступне житло".
Для тих, хто вирішить заглибитися в витоки проблеми, виникне очевидне запитання: а яке відношення президент має до питань державної підтримки будівництва доступного житла, і чому цю ініціативу наказують йому?
Питання надання держпідтримки для цілей будівництва доступного житла регулюється законом "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва ".
Закон був прийнятий за підтримки діючого на той момент уряду і вступив в силу з 14 січня 2009 року.
У свою чергу, програма доступного житла в форматі надання перебувають на черзі особам субсидії в розмірі 30% реалізується в Україну на підставі постанови Кабміну від 11 лютого 2009 року № 140.
З 2012 року Кабінет міністрів планує запровадити альтернативний формат державної підтримки будівництва доступного житла - компенсацію процентної ставки за іпотечними кредитами.
Для цих цілей планується виділити уповноваженим банкам 1 мільярд гривень. Оптимістичний варіант вирішення житлового питання припускає наступний спрощений алгоритм дій.
Дія перша. Громадянин України, який перебуває на черзі по поліпшенню житлових послуг і має цього документальне підтвердження, далі - інвестор, при умови первісного внеску в розмірі 25% від вартості квартири отримує в уповноваженому банку іпотечний кредит під 3% річних. Решта 13% компенсуються за рахунок коштів державної підтримки.
Дія друга. Громадянин укладає із замовником будівництва договір про будівництво та придбання доступного житла, проводить розрахунки.
Дія третя. Замовник будівництва отримує кошти, освоює їх, завершує будівництво та забезпечує прийняття об'єкта в експлуатацію.
Дія четверте. Замовник будівництва забезпечує оформлення прав власності на завершений будівництвом об'єкт на ім'я інвестора.
Дія п'яте. Громадянин повертає іпотечний кредит, забезпечуючи оплату щомісячно нараховуються і оплачуваних відсотків.
Умови досить привабливі. Однак розглядаючи оптимістичний варіант отримання державної підтримки, виникає цілком логічний питання.
Що робити, якщо державна підтримка отримана, банк надав кредит, інвестор його отримав і вклав кошти в будівництво, забудовник кошти отримав і освоїв, але об'єкт не був побудований?
Жоден з діючих нормативно-правових документів не регламентує правові наслідки для кожного з учасників проекту в разі, якщо доступне житло з яких-небудь причин не було зведено.
Більш того, законодавчо не встановлено відповідальність замовника будівництва за невиконання зобов'язань перед інвестором і державою як опосередкованим співінвестором.
До того ж чинне законодавство сприяє нескінченним будівельним процесам, допускаючи існування безстрокового дозволу на виконання будівельних робіт або декларації на початок будівельних робіт.
Саме в цьому тонкому місці обривається законодавча логіка. Тому, шановні потенційні реципієнти держпідтримки, якщо житловий будинок побудувати не вдасться, то квартиру отримати теж не вийде, а от іпотечний кредит під 3% річних доведеться повертати все наступні десять років.
До речі, передбачається, що всі дієздатні члени сім'ї доручать за зобов'язаннями боржника. Значить, кожен з них буде нести відповідальність всім своїм майном в разі неможливості повернути кредит.
Враховуючи, що грошові ін'єкції в сумі 1 мільярда гривень на програму доступного житла не кращим чином позначаться на стабільності курсу гривні і, як наслідок, вартості монтажних робіт, то сценарій припиненого будівельного проекту цілком реальний.
P. S. В Україну в недобудованому стані перебувають понад 4 тисячі житлових будинків. За кожним з них - трагедія сотні інвесторів. На жаль, багатьом з них юридично допомогти неможливо.
Наталія Доценко-Білоус, адвокат
