Зміст статті
Поява безкаркасних меблів
Складові елементи меблів
Різновиди безкаркасних меблів
Поява безкаркасних меблів
Меблі бувають різні: м'які та корпусні, красиві і зручні, необхідні і улюблені, білі і червоні... А бувають ще й безкаркасні. Ми вперше побачили прикольні незвичайні крісла в передачі «Comedy Clab». Раніше, щось не кидалася в очі такі мішкуваті меблі. Але завдяки популярній телепередачі, всі здивувалися і терміново захотіли собі такі ж!
До сьогоднішнього дня я сама нашила вже чимало таких мішків. А тоді ми шукали скрізь, де можливо хоча б один, щоб розпороти його, і подивитися, ну що ж там все-таки всередині! Справжня одіссея про дванадцять стільців! Чим тільки ми не наповнювали чохли, які самі ж і конструювали! Синтепоном, шматками поролону, шерстю... все було не те! Начебто і м'яко, але ось цього характерного пружнього і живого ефекту немає і немає!
Цілий рік пройшов, поки приїхали з Італії друзів, у яких виявилося зовсім невипадково таке крісло. Воно було настільки красиве, величезне і сріблясте, що рука не піднялася його розрізати. Та це й не потрібно було. Чохол, виявляється, на блискавці. А всередині — інший чохол. А в тому чохлі — малесечкі горошини. Чого б ви думали, звичайно, пінопласту! Тьма-тьмуща милих білих кульок. Хто б міг припустити, що у них просто нестерпний характер? Але про це все потім.
Безкаркасні меблі своїми руками неймовірно зручні, комфортні і красиві. Посидівши-полежавши на такому кріслі, ми можемо чудово розслабити спину, та й все тіло цілком. Такі карколомні крісла просто обожнюють діти і тварини. А починалося все з курйозу. І, звичайно ж, на батьківщині дизайну — в Італії. У шістдесяті роки двадцятого століття молоді дизайнери Чезаре Паоліні, Франко Теодоро і П'єро Гатті придумали такий собі панківський рух «Антидизайну».
Хлопці складали абсолютно божевільні меблі. У тому числі крісла без каркасів. У мішки з прозорої тканини ПВХ наливали кольорову воду. Ці твори нагадували величезні пакети з кефіром. Такі меблі на дизайнерських виставках виглядали дуже скандально, звичайно. Але тільки виглядали. Експлуатувати її було неможливо. Вода дуже важка сама по собі, і тканина просто розривалася під її масою.
Але Італія — батьківщина не тільки художників, а ще й авантюристів. Промисловець Ауреліо Заннотті володів бізнесовим чуттям. Йому божевільна ідея сподобалася, і, поміркувавши над нею, він вніс свої зміни, які зробили мішки практичними кріслами. ПВХ Ауреліо замінив на міцну тканину, а воду — на кульки зі спіненого поліхлорвінілу. І вже в 1968 році його свіжоспечена компанія «Zanotta» випускає у продаж мішки-краплі яскраво-рожевого кольору, невагомі і шалено комфортні.
Сonfortevole da morire, як люблять говорити італійці «смертельно комфортні». Ці крісла так і називалися "Sacco" (Сакко) — мішок. Неймовірні рожеві мішки відразу завоювали безліч нагород на виставках, найбільші музеї світу, такі як «MoMA», "Metropolitan", і багато інших. Геніальний Ауреліо озолотився, а фабрика «Zanotta» досі випускає безкаркасні меблі, які розходиться по всьому світу на «ура». Як і вся інші меблі їх виробництва. До речі, перше в світі надувне крісло «Blow» теж народилося на цій фабриці.
У 2008 році фабрика Занотті відзначала своє сорокаріччя. До свята випустили колекцію Сакко, розписаних вручну відомими художниками і дизайнерами. Їй призначено було кругосвітню подорож, а потім розпродаж на аукціоні. Французький канал «Arte» зняв цілий фільм, присвячений нестаріючим мішечках. Ось такі наслідки дружби трьох молодих дизайнерів! Я, до речі, так і не дізналася, яка була їх подальша доля.
Так що чудові яскраві матраци несуть в собі енергію розквіту і прориву. Чому б нам не придбати такі? Оригінальний коштує близько 600 євро. Рідна українська підробка — більше тисячі гривень. Але стривайте! Італійці не всі такі геніальні і рукаті. В основній своїй масі вони не люблять чогось там майструвати (а тим більше, до речі, лагодити і ремонтувати) своїми руками. Вони воліють заробити і купити. В іншому випадку світ був би перенаселений Міккеланджеламі і Леонардо Давінчі.
Але ми ж, ми ж інші! Золоті руки нам дані з народження! Наші майстрині давним-давно придумали, як робити таку чарівну меблю в домашніх умовах. З усіх інструментів потрібна тільки швейна машинка. Не потрібно жодних молотків, дрилів, ніякої сторонньої допомоги. За один вечір легко можна спорудити одне крісло. За тиждень роботи безкаркасні меблі своїми руками будуть чудовим подарунком усім родичам і друзям.
Зараз ми визначимося з моделлю, і приступимо. Сьогодні виробляються такі моделі безкаркасних меблів:
Ще ця краса розрізняється за розмірами: для дорослих і дітей, побільше і поменше. Але чітких стандартів немає. Принцип пошиття у всіх однаковий. Різниця тільки у викрійці моделі.
Складові елементи меблів
Отже, будь-яке безкаркасне крісло складається з двох чохлів: внутрішнього і зовнішнього. Обидва застібаються на блискавки. Зовнішній чохол може бути з еко-шкіри (розкручене рекламою слово, насправді це звичайний меблевий дермантин). Така поверхня легко миється, завжди виглядає яскраво й ошатно. Але сісти влітку на неї з голими ногами — це означає прилипнути. Також використовувати можна будь-які тканини, краще меблеві — вони набагато міцніші. Наприклад, фліс, можна плащьовку, бавовняну тканину, будь-яку легку і міцну. З натуральною тканиною краще почуває себе тіло, але вона швидше зношується. Загалом, думайте, в кінці-кінців пошити новий чохол замість старого — не проблема.
Внутрішній чохол можна зшити з меблевого флізеліну або простої підкладкової тканини. За формою він такий же, як і зовнішній. І начинка — кульки поліхлорвінілу, тобто пінопласту.
Спінені гранули мають дуже шкідливий характер. Засипати їх в готовий чохол — неможливо! За законом статичної електрики кульки летять вгору, потім зовсім в боки, і, нарешті, прилипають до всього. Дуже гарне видовище, але повторювати його не раджу. Всю решту життя будете виколупувати противні гранули з усіляких місць. Я виробила два методи занурення шкідливих кульок всередину чохла.
Перший: вшивати у внутрішній чохол довгу блискавку, наприклад, метрову. Тоді можна запхнути в нього мішок цілком, вже всередині розрізати, і вийняти, а кульки залишаться всередині. Другий: змайструвати велику паперову воронку, і засипати крихту через неї. Тоді відпадає потреба в довгій блискавці. Папір теж знімає статичну електрику.
Раніше це диво можна було купити тільки в будівельних магазинах у великих мішках. Зараз, коли безкаркасні меблі виробляються масово, є спеціальні гранули, розфасовані по сто літрів. Коштують від п'ятдесяти гривень — по совісті продавця. Нехай не лякає обсяг — мішок майже невагомий.
Різновиди безкаркасних меблів
Починаємо з найпростіших викрійок. Для початку змайструємо подушку. Має вигляд тригранної піраміди. Класичні пропорції трикутників: основа — по 110 см, бічні сторони — по 80 см. Але ви можете змінювати розміри, не змінюючи пропорцій, за своїм смаком. Розкроюємо, розташовуючи деталі на тканині таким чином, як на фото.
Припуски на шви даємо по півтора сантиметра з кожного боку. Зшиваємо між собою сторони піраміди. Зрізи обробляємо оверлоком, якщо тканина сипуча. Пришиваючи трикутник-основу піраміди — вшивають блискавку. Краще це зробити на всю грань довжиною 100см.
Точно так само шиємо зовнішній чохол. У внутрішній чохол запихаємо мішок з кульками і випускаємо їх, чохол заповнюємо на дві третини. Їм потрібно місце для руху, щоб приймати форму, коли на кріслі сидітимуть. Витягуємо порожній мішок, застібаємо блискавку. Запихаємо внутрішній під зовнішній, застібаємо. От і все, готово!
Крісло-груша складається з шести клинів, круглого днища (дно частина 1 і 2, по дві деталі), і верхньої шестигранної деталі. Шиється точно так само як і подушка. Крісло-крапля класичне також не менш цікаве. Бічних деталей викроюємо дві.
Викрійка для крісла-мату не потрібна взагалі. Зшиваємо два прямокутники, ширина 120 см, висота 180см., Не забуваємо про блискавки. Ось і весь чохол. Не забуваємо, що кульки не потрібно набивати до відмови чохла, а тільки на дві третини. Викрійки крісла-квітки у мене немає, не доводилося шити. Але є картинка, по якій зрозуміло як шити. На ділі вся квітка зшита з квадратів.
І наостанок я скажу, якщо безкаркасні меблі своїми руками прижилася у вас — не викидайте залишки шкідливих кульок. З часом, приблизно через рік щоденної експлуатації, кульки примнутся, і стануть менше в об'ємі. Тоді потрібно буде їх досипати до потрібного обсягу. А у вас як раз і є потрібна кількість в залишку!
Ще скажу, любителям особливо здорового способу життя. Жодного разу не чула, щоб хтось скаржився на алергічні реакції безкаркасних меблів. Вони дуже навіть екологічні. Приємного вам відпочинку в кріслах, що приймають форму вашого тіла, кріслах, які вміють любити, кріслах, народжених в самій прекрасній на світі країні!
