Після вибору конструкції септика (див. Вибір конструкції зливної ями септика) і будівництва самого септика (див. Будівництво септика для будинку своїми руками) переходимо до вирішення питання відведення води з септика.
Після того, як стоки більш-менш очистилися від твердих включень в малому септику і навіть трохи переробилися гнильними бактеріями, залишилося останнє завдання – з мінімальним забрудненням для грунтових вод злити стоки в грунт. Простіше і найдешевше зробити це за допомогою фільтруючого колодязя.
Фільтруючий колодязь, є такою конструкцією: зливна вода з септика надходить по трубопроводу (1) і падає на плиту (2), яка перешкоджає розмиванню шару піску (3). Товщина шару піску має бути не менше 30 см Після піску вода потрапляє в щебінь (4). Для поліпшення фільтрації вода так само виходить в щебінь через отвори в колодязі (5). Навколо отворів (5) та нижній частині колодязя обов'язково має бути великий щебінь або бій каменю, цеглини. Деякі домовласники обсипають колодязь просто грунтом, що призводить до зниження здатності фільтруючого колодязя. Фільтруючий колодязь має бути обладнаний припливно-витяжною вентиляцією (6) та люком (7).
Для розрахунку необхідної фільтруючої поверхні можна виходити з наближеного допущення, що фільтруюча здатність піщаних грунтів близько 100 л/добу, а глинистого грунту 50 л/добу на 1 м2 поверхні грунту. Проте точне значення фільтруючої здатності визначити важко тому краще перестрахуватися і побудувати фільтруючий колодязь із запасом.
Для будівництва фільтрувального колодязя дуже зручно використовувати збірні залізобетонні кільця з отворами, але, на жаль, вони дорогі і доки випускаються невеликою кількістю виробників.
Простіше та найдешевше буде спорудження фільтруючого колодязя з повнотілої червоної цегли. Для збільшення фільтруючої здатності, пише iBud.ua, в нижній частині цегляного фільтруючого колодязя цегла укладається з проміжком в шаховому порядку. Цілком досить проміжку між цеглою 3 см (при великих проміжках приріст фільтруючої здатності практично не спостерігається). Є сенс так само за дрібним щебенем 1–3 см розташувати більший, наприклад, відвальний шлак 2–10 см або бій цеглини.
По санітарних нормах нижня частина фільтруючого колодязя не має бути ближче у верхньому рівню грунтових вод більш ніж на 1 метр, інакше це може привести до сильного забруднення грунтових вод.
Ось, власне, і все, що стосується будівництва простих зливних ям септиків своїми руками для частини будинку. Наприкінці, раджу не забути про зовнішній вигляд септика, і замаскувати зовнішні частини каналізаційних споруд, наприклад, під квіткові клумби або будь-яку іншу споруду, що тішить око, тут вже все залежить від Вашої фантазії.
Відведення води з септика в дренажні траншеї
Іноді грунтові води знаходяться досить близько до поверхні, а оскільки мінімальна висота фільтруючої піщано-гравійної засипки в фільтруючому колодязі має бути не менше 1,2 метра, а мінімальна висота заставляння відвідних труб (0,7 метра), відведення води з септика в фільтруючий колодязь недопустиме. Це приведе до забруднення грунтових вод. У таких умовах зливну воду зсептика можна відводити в фільтруючі траншеї, що фільтрують.
По-друге, якщо Ви вирощуєте на зрошуваній ділянці різні культури, то зрошування ділянки відведеною з септика водою підвищує врожайність, оскільки забезпечує рослини вологою та поживними речовинами. Фактично вся витрачена вода піде на полив. Тому можна сказати, що для домовласників, які ведуть на своїх ділянках господарську діяльність, вищі витрати на спорудження дренажних колодязів для відведення води з септика окупають підвищення врожайності та зниженням витрати води на полив.
&– при легкому грунті від 12 до 25 м2;
&– при важкому (щільному) грунті від 25 до 50 м2 садової ділянки.
Також треба враховувати ту обставину, що для підземного зрошування малопридатні піщано-гравійні грунти, оскільки вони мають малу водоутримуючу здатність. Такі грунти погано поглинають воду, тому зрошування таких грунтів небажане, інакше це може привести до часткового забруднення грунтових вод.
Найбільш оптимальне розташування траншей для відведення води з септика у вигляді пучка паралельних труб. Не слід розташовувати траншеї у вигляді зигзага або у вигляді декількох пусків, оскільки в такій складній конфігурації неможливо добитися рівномірного розподілу води в трубах. Оптимальна відстань між траншеями 1,5–2м. Протяжність траншей для відведення води з септика має бути:
&– для легких глинистих грунтів, які добре вбирають воду, 10 м;
&– для щільних, важких глинистих грунтів – 20 метрів.
Дренажна траншея є траншеєю завглибшки 50–70 см та шириною 20–30 см Спочатку на дно траншеї засипається пісок великістю 0,5–2 мм шаром 5–10 см Далі укладаються труби з нахилом від 1:500 до 1:400 і обсипаються піском. Відстань між трубами та «материнським» грунтом, яка буде заповнено піском, не має бути меншою 5 см Не слід також використовувати для обсипання дренажних труб щебінь, як при облаштуванні дренажних траншей для стічних води. Це призводить до нерівномірної фільтрації води в грунт.
При експлуатації дренажних траншей особливо важливо не забувати 2 рази в рік відкачувати мул із септика, інакше при надлишку мулу в септику можливе засмічення ним дренажних труб. Це різко понизить відведення води в грунт, відновити який можна буде тільки викопуванням та промиванням труб. Також рекомендується на ділянці труби від септика до дренажного поля під'єднати сифон для того, щоб при можливому переповнюванні водою септика вода зливалася через сифон. Разом з потоком води виноситимуться великі частки мулу, що захистить труби від засмічення мулом.