Минулого тижня паніку населення підсилили заяви представників НБУ про введення в низці вітчизняних банків тимчасової адміністрації. Цього тижня вкладники дізналися, що міжнародна агенція Fitch знизила рейтинг ще дев’яти банків, які входять до групи найбільших. Яким чином розвиватимуться події в цьому секторі та що робити пересічним вкладникам українських банків, "Хрещатику" розповів заступник голови НБУ Олександр Савченко.
— Наразі Нацбанк вводить тимчасові адміністрації в банках. Яким же чином діяти їхнім вкладникам?
— Варто звертатися до цього банку і чекати відповіді від тимчасового адміністратора. Він на всі зобов’язання банку накладає мораторій, але це не означає, що його буде знято достроково. Треба сподіватися, що за допомогою тимчасової адміністрації платоспроможність банку поновиться.
— Чи можливо повернути вклад із такого “проблемного” банку?
— Тимчасову адміністрацію вводять, щоб знайти вихід із ситуації. Як правило, Національний банк підтримує ліквідність для забезпечення першочергових платежів цього банку і шукає стратегічного інвестора. Треба сподіватися, що більшість таких банків протягом двох-трьох місяців віддадуть гроші вкладникам. Якщо банк буде ліквідовано, люди отримають свої кошти через Фонд гарантування вкладів у розмірі до ста п’ятдесяти тисяч гривень.
— Що робити, якщо в банку немає тимчасової адміністрації, а депозитів або не повертають, або створюють масу перешкод, видають гроші частками?
— Це пов’язано з тяжкою ситуацією на міжбанківському ринку, де є дефіцит гривні. Сподіваюся, Нацбанк буде здатний наповнити нашу банківську систему ліквідними грошима, і лише погані фінустанови продовжуватимуть таку практику. Ще можна інформувати Національний банк про такі випадки чи звертатися до суду, в примусовому порядку вимагати повернення депозитів. У Національному банку аналізують такі звернення. Коли їх багато, направляємо перевірку, і якщо бачимо, що там не проблеми з ліквідністю, а системні негаразди з неякісними активами чи просто менеджери не здатні керувати ліквідністю банку, може бути введена тимчасова адміністрація.
— Як відомо, Національний банк своєю постановою рекомендував банкам реструктуризувати боргові зобов’язання тих, хто брав у них кредит. На вашу думку, чи виконуватимуть цю постанову комерційні банки, а якщо ні, то куди звертатися клієнтам?
— Звичайно, це на розсуд і банку, і клієнта. Тобто банк може пролонгувати кредит на один-два роки і не зараховувати додаткові резерви на витрати, не погіршуючи клас портфелю. Це допомагатиме ефективно застосовувати схеми реструктуризації, та головним чином треба досягти зміцнення курсу гривні щодо долара, й тоді справи в позичальника значно поліпшаться.
— Чи можна сподіватися, що курс гривні дещо стабілізується найближчим часом?
— Сподіватися потрібно, як і вимагати від уряду та Нацбанку таких дій, які б сприяли зміцненню курсу гривні. Це означає, що Нацбанк має проводити тверду монетарну політику, уряд — чітку бюджетну політику. Тобто уникати зайвих дефіцитів, збалансовувати бюджет, підтримувати український експорт, обмежувати коректними методами імпорт і якнайшвидше розпочати реструктуризацію банків, тобто наповнювати нашу банківську систему хай і державним, але капіталом.
— Нещодавно Національний банк перевірив сімнадцять найбільших банків. Що виявила перевірка?
— Результати перевірки доволі обнадійливі, були здивовані як міжнародні експерти, так і аудитори. Якість активів українських банків, тобто їхніх кредитів, інвестицій, висока. Додатковий капітал потрібен, але йдеться про десять, двадцять, тридцять відсотків того капіталу, який треба наростити. З кожним із цих банків укладено угоди щодо збільшення капіталу. Всі іноземні банки робитимуть це за рахунок материнських структур. І ми сподіваємося, що в Україну зайде щонайменше мільярд доларів через такі операції. Держава теж має кошти на збільшення капіталу українських банків. Нині розпочато компанію з перевірки другої групи банків, попередні результати також обнадійливі.
— Що це означає?
— У державі є достатньо ресурсів. Причому їхній розмір узгоджено з Міжнародним валютним фондом для рекапіталізації й навіть збільшення капіталу деяких банків. Це дасть змогу не тільки відновити платоспроможність банків — населення довірятиме більше, банки почнуть кредитувати. Сподіваюся, коли програму рекапіталізації закінчать, буде знято обмеження на дострокове припинення депозитних договорів.
— До слова, ви сказали про міжнародних експертів, як загалом вони оцінюють ситуацію в нашій банківській системі?
— Головна проблема — ліквідність і дуже велике бажання комерційних банків піти на валютний ринок. Головне завдання Нацбанку — зробити все, щоб перекрити канали спекулятивного тиску банківського капіталу, зокрема й на гривню. Це досягається шляхом жорсткішої валютної позиції, тобто здатності банку за власні кошти купувати валюту. Як правило, її купують не тільки на потрібні операції, скажімо, виплати валютних кредитів, а й на спекулятивні: придбав сьогодні дешевше, завтра продав дорожче. Це треба обмежити. І таку роботу вже розпочато. На мою думку, нині адекватні дії Національного банку і уряду можуть докорінно змінити ситуацію, адже в Україну вже надходить валюти більше, значно більше, ніж, приміром, наші підприємства і банки продають її на ринку. Тому є тиск на гривню. Національний банк змушений продавати валюту, хоча насправді її уже навіть забагато. Тому, якщо бізнес не дослухатиметься раціональних порад, то Нацбанк може звернутися до уряду для запровадження п’ятдесятивідсоткового обов’язкового продажу валютного виторгу.
— Цей крок, на вашу думку, здатний вплинути на курс гривні?
— Звісно, хоча це і не ринковий крок, але ми змушені так робити. Протягом останніх трьох років було все навпаки. І такий курс, така девальвація гривні призвела до того, що імпорт більше не потрібен, продати продукцію за такими високими внутрішніми цінами вже неможливо. Тому імпорт різко скорочується, залишається тільки ввізне навантаження на такі стратегічні товари, як нафта, газ.
— Чи допомагає Нацбанк розв’язувати проблему заборгованості банкам, чи впливає на цю ситуацію?
— Це називається реструктуризація, що, власне, є завданням не Національного банку, а уряду. Нацбанк — регулятор. Сьогодні Кабмін разом з експертами Міжнародного валютного фонду, Світового банку розглядає можливість створення таких державних корпорацій, які викуповуватимуть проблемні активи в банків чи їх самі та за виручені гроші розраховуватимуться за депозитами населення. Таким шляхом пішло багато країн: Сполучені Штати, Європа. Альтернативна точка зору — підтримання сильних банків, котрим як навантаження навішуватимуть слабші, щоб брали їх “на буксир” і розраховувалися з платниками.
