Для розширення жулянського шляхопроводу мають відселити мешканців 28 будинків. Ще в 2005 році, коли роботи тільки проектували, людям повідомили про майбутнє відселення. Але й досі жоден із чиновників, відповідальних за процес, не зустрівся з жулянцями, щоб проінформувати про плани їх переселення та надання нового житла. Напруга від очікування серед мешканців Жулян поступово переростає в обурення, яке в майбутньому може вилитися в чергову "гарячу точку" столиці.
Про соціальне та наболіле Розширення шляхопроводу — справа стратегічна. Зокрема, мають "розвантажити" від заторів частину Великої Кільцевої дороги. Кабiнет Мiнiстрiв оцiнює реконструкцiю 2,2 км Київського пiвкiльця вiд 12 420 до 14 360 метрiв на 2010—2014 роки в 415 676 000 гривень (із урахуванням вiдселення мешканцiв поблизу розв'язки). Десятки тисяч людей очікують на її відкриття як на манну небесну. Не до радощів лише тим людям, які потрапляють під відселення. Будівельникам потрібно начебто й небагато: всього лише кілька метрів для облаштування буферної зони, без якої такі траси просто неможливі. Саме до цієї зони і потрапляють будинки на вулиці Ватутіна.
Більшість місцевих мешканців живуть тут багато років і боляче сприймають інформацію про відселення. Наприклад, нині покійний чоловік Жанни Романовської, Микола Сергійович, жив тут аж із 1938 року. Під час війни оселя постраждала. Він, повернувшись із фронту, відбудував цей будинок. Тепер Миколи Сергійовича немає, а Жанна Олександрівна доглядає його хвору сестру — інваліда першої групи.
У такому віці та стані дуже важко перебувати в постійному очікуванні, тим більше, що вони вже переживали подібну ситуацію. "У 1969 році, коли тільки зводили міст, мали відселяти людей із кількох будинків, — пригадує Жанна Олександрівна. — Навіть документи були готові. Але тоді плани скорегували, і під знесення потрапила лише одна будівля".
Із 2005 року, доки роботи з розширення шляхопроводу тільки планували, у багатьох родинах досягли повноліття діти. Почали одружуватися, народжувати власних нащадків. Житлові умови потребують поліпшення, але батьки не можуть добудувати для молодих родин нові оселі, оскільки не знають, що буде з ними завтра. Наприклад, Іван Скребньов тривалий час мешкав у старому будинку, та кілька років тому добудував на ділянці новий, добротний. "Уявіть, раптом мені повідомлять, що нова будівля підпадає під знесення,— розповідає мій співрозмовник.— Але ж компенсація має бути адекватною. Тобто не за державною ціною, а за середньоринковою, щоб я зміг придбати нове житло".
Запитання без відповідей Механізми та суми компенсацій — це найголовніша проблема, яка турбує жулянців. Люди скаржаться, що не було навіть громадських слухань, які мали відбутися ще на стадії проектування. Восени цього року вони отримали повідомлення, в яких було рішення Київради від 16.09.2010 року, лист-повідомлення про відселення від "Дирекції будівництва шляхово-транспортних споруд Києва" та план майбутнього будівництва нового житла. У листі чорним по білому було зазначено, що відомості про нове житло, місцезнаходження житлових будинків, умови надання компенсації буде обумовлено в договорі про наміри між конкретною людиною та "Дирекцією...".
Але жодних пояснень щодо механізмів і схем реалізації проекту люди так і не отримали, хоча Закон "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" передбачає проведення переговорів і досягнення домовленостей. За словами місцевих жителів, нещодавно до них приходили якісь люди, обіцяли, що збори відбудуться за два тижні. Відтоді минуло півтора місяця... На жаль, навіть "Хрещатику" не вдалося поспілкуватися з представниками "Дирекції "Київшляхбуду": відповіді на свій запит ми так і не дочекалися. "У двох метрах від мого будинку працює техніка,— розповідає мешканка Жулян Анна Афанасьєва.— І що буде далі, я не знаю. Жодної інформації ми не отримуємо. Нещодавно вуличний комітет повідомив про збір документів для оцінки вартості майна".
За словами пані Анни, за державними цінами будинок коштуватиме приблизно 60 тис. грн. Тоді як ринкова в середньому в цій місцевості становить приблизно 10 тис. доларів за сотку.
Ще одне важливе питання — відсоток готовності нових будинків. Адже люди мають інформацію, що їм здадуть лише стіни та підведуть комунікації. Внутрішні ж роботи їм нібито доведеться виконувати самостійно. Наприклад, місцева мешканка Олена Абраменко впевнена, що це — погіршення їхніх житлових умов.
Та всі розмови — поки що лише чутки, оскільки ніхто навіть не спробував роз’яснити людям позицію владних структур, тож інформацію вони отримують здебільшого зі ЗМІ, Інтернету та пліток. Депутат Київради Жанна Шафаренко, яка два скликання була депутатом Солом’янської райради й знає про проблеми жителів Жулян "із перших вуст", підтримує їх у їхньому праві бути поінформованими. "Про свої права та обов’язки мають знати всі,— каже Жанна Шафаренко.— Також і ті, хто, дізнавшись про майбутню компенсацію, поспішили прописати далеких родичів. Усе це має бути обговорено в присутності юриста. Я зустрічалася з керівництвом дирекції, і мені показали проекти будівництва. Зокрема, майно оцінюватимуть за ринковою вартістю. У техзавданні прозоро прописано всі умови надання нового житла. Враховано навіть витрати на перевезення майна та компенсацію неотриманого врожаю. В умовах закладено надання двоповерхових котеджів разом із усіма спорудами та будівлями, що були у власності мешканців на момент відселення. Але якщо людина хоче отримати будинок більший за площею, то за зайві метри доведеться доплатити. Містечко планують обладнати соціальною інфраструктурою, каналізацією та водогоном. У проекті закладено свердловину глибиною 150 метрів". За словами пані Жанни, керівництво "Дирекції..." планує зустрітися з людьми після ухвалення бюджету та виділення грошей. Тепер усе залежить від Київради.
Добре, що депутат надала нам цю інформацію. Але мешканці Жулян чекають, поки її озвучить керівництво "Дирекції будівництва шляхово-транспортних споруд Києва" на відкритих зборах. Інформаційний вакуум доводить людей до відчаю, відповідно, зростає і напруження. Наразі вони ладні вдатися до найрадикальніших кроків. Наприклад, перекрити Велику Кільцеву дорогу.
