Проблема житла — одна з найактуальніших у Києві. Не кожен працюючий у столиці може придбати його на зароблені гроші. Кредит в умовах економічної нестабільності — перспектива доволі розпливчаста. Щоб отримати квартиру в столиці згідно з чергою, в якій тепер приблизно 169 тисяч осіб, потрібно перш за все до неї потрапити, а потім запастися терпінням років на 20—30.
За однієї лише думки про купівлю квартири в столиці “пересічному” її жителеві мимоволі спадає на думку відома фраза з комедії “Операція И та інші пригоди Шурика”: “Ви даєте нереальні плани”. Щоб дізнатися, наскільки вони “нереальні”, і взагалі, в що виллється киянину з середньою зарплатнею придбання власного житла, ми провели простий арифметичний розрахунок.
Спираючись на реальні операції столичних ріелторських компаній, на вторинному ринку Києва середня вартість 1—3-кімнатних квартир за 6 місяців 2010 року зросла на 8,57 % (143 долари США) — до 1 816 доларів за квадратний метр. На первинному ринку — навпаки, знизилася на 0,41 % (6 доларів) — до 1550 доларів за квадратний метр. За вказаний період найдешевшим був Дарницький район із середнім показником 1214 доларів за кв. м, найдорожчим — Печерський, де середня ціна становила 2397 доларів за кв. м. На 1 серпня, за даними Держкомстату, середня зарплата в Києві становила приблизно 3600 гривень, а це 450 доларів. Тож голові сім’ї, щоб сплатити за квадратний метр “хоромів” у хрущовці, потрібно працювати, віддаючи при цьому всю зарплатню, 4 місяці. Так, за 40-метрову двокімнатну на периферії вартістю трохи більше 70 тисяч доларів доведеться відпрацьовувати 13 років. Для порівняння в Росії квадратний метр житла коштує 1,5 середньої зарплатні, в Німеччині — 0,8.
Найрозповсюдженіший шлях для тих, хто працює і отримує “білу” зарплату,— житло в кредит. За даними статистики, нині активно відроджується іпотечний ринок. Кількість фінансових установ, готових надати кредит під заставу нерухомості, зросла, але тільки в тому випадку, якщо вони самі виступають інвесторами. Варто враховувати, що іпотека, яку пропонують банки, для пересічного українця є важким тягарем. Тож навіть якщо знизиться ціна на житло, “золоті роки” докризового попиту на нерухомість однозначно канули в Лету. До того ж кияни ще не забули будівельну аферу “Еліта-Центру”, в результаті якої постраждало понад 1700 осіб.
Здавалося б, єдиний вихід для родин із невеликими статками — програми доступного житла. Однак і тут виникає кілька “делікатних”, як то кажуть, моментів.
Перша умова: щоб стати на столичний квартирний облік, потрібна п’ятирічна київська прописка (більш як половина мешканців Києва живуть без столичної реєстрації). Та навіть якщо ви вже “корінний” киянин і живете з родиною втрьох у однокімнатній гостинці, не завжди можете претендувати на поліпшення житлових умов, так зване соціальне житло. Звичайно, в столиці працюють програми будівництва доступного житла. Проте з 2008 року черговиків стало менше лише на 3 тисячі. До сall-центру постійно надходять скарги на те, що в такій черзі немає “ані кінця, ані краю”, а також на різного роду порушення з боку можновладців.
Тож поки що перспектива отримання житла в столиці залишається доволі туманною. Єдина надія на власну голову і талан, які рано чи пізно дадуть змогу людині “пробитися” в цьому світі. І придбати власне житло.
