Українців озброять проти кризових явищ. У прямому сенсі цього слова. Головний міліціонер країни Юрій Луценко запропонував продавати усім бажаючим по пістолету – поки що травматичному. До цього міністр внутрішніх справ довго бікався, що криза та її ознаки – массові звільнення і зняття грошей з депозитів – призведуть до росту злочинності. Тому пістолети можуть знадобитися добропорядним громадянам у захисті перед безробітними грабіжниками. І нічого сподіватися на правоохоронців. Захист потопаючих – справа рук самих потопаючих.
Ріст безробіття в країні на 1% призводить до росту злочинності на 8%. З огляду на таку закономірність, на безпечний 2009 рік розраховувати не варто. Злочинців побільшає принаймні на 16-17%.
А тут іще народні депутати дуже вчасно вирішили проявити милосердя і прийняли амністію. Чотири тисячі ув’язнених вийдуть на волю. І чим, питається, зможуть прогодуватися ці люди, коли на роботу важко влаштуватися навіть без судимості?
Міліція про це знає. Міліція не сидить, склавши руки. Але якщо ми думаємо, що правоохоронці посилять свою боєготовність, збільшать кількість патрулів на вулицях, куплять нову досконалу техніку і проводитимуть профілактичну роботу, то це все не так. Не наш метод. Справа міліції – не в тому, аби покращити захист громадян. Справа міліції – їх попередити. А попереджений громадянин – то майже озброєний громадянин.
Ще в листопаді Юрій Луценко попередив українців, що треба буди обачними, не держати вдома грошей і стерегтися людей, які втратили роботу і "стають на шлях злочинності". Чудова порада, немає грошей – немає проблеми. Але, видно, обачність і пістолет – це кращий захист, ніж просто обачність. Наступний крок міністра внутрішніх справ – озброєння. Але не своїх підлеглих, а усіх охочих українців. Юрій Луценко запропонував дозволити продаж травматичної зброї усім, хто зможе за неї заплатити. Окрім алкоголіків та наркоманів, звісно. Така зброя не може вбити, але відіб’є напад злочинця.
Чудова пропозиція не враховує дуже багатьох моментів. Цікаво, чому на думку панові Луценку не спало, що піти в магазин і купити пістолет зможе не тільки добропорядний громадянин? Пенсіонер, який зняв свої невеличкі накопичення з банківського рахунку, бо не довіряє ні державі, ні банкам (і правильно робить), навряд чи заведе собі зброю для захисту останньої копійки. Навряд чи озброїться студентка, аби захистити від зловмисників свій мобільний телефон та золотий ланцюжок. А от як раз зловмисник, що полює за грішми та мобільними телефонами порядних громадян – той із задоволенням придбає собі зброю. І байдуже, що вбити нею неможливо. Але можно поранити, або й просто налякати – виглядає ж "як справжня".
За задумом пана Луценка, після купівля зброї її треба буде обов’язково зареєструвати в МВД. І там, звісно, перевірять, чи людина не є наркоманом, і чи вона не психічно хвора. Але, по- перше, не всі наркомани та психічно нездорові люди визнані такими офіційно і перебувають на обліку. А по-друге, не всі власники зброї стануть її реєструвати.
Прихильники вільного продажу зброї можуть заперечити, що в багатьох демократичних країнах, насамперед, у Сполучених Штатах Америки, будь-хто може придбати пістолет для самозахисту. Але хвалити Бога, що ми не в Сполучених Штатах Америки. І мами можуть більш-менш спокійно відпускати дітей до школи і не боятися, що їхній божевільний одноліток перестріляє півкласу разом з учителькою із вільно придбаної його батьком зброї. Такі випадки в США трапляються мало не кожного року. Ось і зараз на Різдво черговий "Санта-Клаус" розстріляв родину з 9 людей і спалив будинок.
Можливість вільно купити пістолет спровокує величезну кількість досить безпечних зараз людей на злочинні дії. Мені пригадується мій давній знайомий Костя, спокійний і вихований, але не зовсім психічно здоровий хлопець. Час від часу Костя просив мене купити йому пістолет, скориставшись дозволом на володіння вогнепальною зброєю для журналістів. Звісно, пістолету я не купила. Костя -хоч і вихований, але не зовсім адекватний. Я з тривогою думаю про те, що відтепер хлопцю і просити про зброю нікого не доведеться.
І останнє. Ми вже звикли до того, що наймані нами (суспільством) для виконання різних обов’язків чиновники та службовці перекладають свої завдання на нас, громадян. Громадяни мають самостійно вирішувати проблему обігріву квартир, хоча й платять за це комунальним службам. Громадяни мають самі вирішувати проблеми з банківськими установами, хоча й утримують податками Нацбанк, який мав би регулювати їх діяльність. А тепер ще доведеться самотужки охороняти правопорядок. Це нагадує давній анекдот про молодого міліціонера, який щойно влаштувався на службу і два місяці не приходив по зарплату. Коли його запитали, у чому справа, той відповів: "Та я думав, пістолет дали – і крутися, як хочеш".
