Комунальне господарство останнім часом переживає нелегкі часи. В деяких регіонах досі не увімкнули опалення, в інших — значно зросли ціни на послуги. Дізнатися, що відбувається з галуззю, "Хрещатик" спробував у міністра опозиційного уряду Олександра Попова, який керував житлово-комунальним відомством у попередньому Кабміні.
— Як пояснити те, що на наступний рік на потреби ЖКГ уряд запланував виділити значно менше коштів порівняно навіть із нинішнім?
— Їх не просто менше. У проекті бюджету на 2009 рік коштів на житлово-комунальне господарство взагалі не побачиш. Я так розумію, що нині поставлено завдання довести галузь до банкрутства, щоб продати її. Бізнес почне накручувати ціни на послуги, щоб якось виживати й модернізувати ситуацію, а населення за все розплачуватиметься. Це величезна помилка, дотична до інтересів національної безпеки держави. Наступного опалювального сезону в країні може взагалі не бути.
— Що за таких обставин робити місцевій владі? Чи вистачає їй повноважень, щоб впливати на ситуацію?
— Місцева влада є заручницею ситуації, що може навіть погіршитися. Якщо законодавчо розблокують можливість банкрутства підприємств житлово-комунальної сфери, то це означатиме, що такі компанії-кредитори, як “Нафтогаз України” або обленерго матимуть змогу просто забрати підприємства водогінно-каналізаційного господарства за борги.
У місцевої влади є повноваження, але немає коштів. Їх обікрали. Їм підвищили ціни на газ і електроенергію, компенсацій не дали в місцеві бюджети, а вони вже сьогодні заплатили за четвертий квартал повністю. Всі ресурси, що мали, віддали авансом, аби отримати ліміт. Тепер до кінця року в них жодної копійки немає, аби розрахуватися за спожиті енергоносії. Отже, в Нафтогазу не буде ніяких грошей, щоб розрахуватися за спожитий газ. Тож можуть бути обмеження, як це було десятиліття тому: то “віялові відключення”, то тепло на межі фолу.
— Рада нацбезпеки й оборони ще у вересні прийняла рішення про спрямування додаткових коштів місцевій владі напередодні опалювального сезону, але їх немає.
— Так, їх не спрямували. В липні цього року в уряді говорили, що в нього 34 мільярди профіциту, а минулої п’ятниці міністр фінансів у Верховній Раді заявив, що буде дефіцит до кінця року. Минуло три місяці! Я не розумію, як можна так помилятися.
— Наскільки критичним є те, що в проекті бюджету наступного року закладено неіснуючу ціна на газ?
— Що можна сказати? Нині уже майже середина листопада, а навіть прогнозного варіанту ціни на газ немає. Знову бюджет ухвалять у грудні, а ціна на газ з’явиться у січні. І потім навесні з’ясується, що теплоенергетики заднім числом винні шалені кошти. Яка економіка це витримає?
— Нині в деяких містах — Нікополі, Дніпродзержинську та інших — опалення досі не увімкнули. Що б робив ваш уряд у таких випадках?
— Наш уряд ще на початку літа знав усі проблемні міста й котельні. За кожною такою ділянкою ми закріплювали заступника міністра. Якщо ж на своєму рівні не могли вирішити питання, віце-прем’єр збирав наради, і розв’язували проблеми до 15 жовтня, до початку опалювального сезону. Нині все навпаки.
— Які цифри потрібно закласти до бюджету для повноцінного реформування житлово-комунальної галузі?
— Торік ми освоїли 3 мільярди 400 мільйонів гривень. Загалом планували 4 мільярди, але, як і цьогоріч, кошти від приватизації тоді не надійшли. Працюючи в уряді, ми хотіли збільшити згадану цифру. Адже, щоб стабілізувати ситуацію, потрібно десь 100 мільярдів гривень.
Але тенденція пішла зовсім інша. На наступний рік взагалі заплановано нуль. Це свідчить про те, що борги із зарплати збільшуватимуться, нових технологій не запроваджуватимуть, ціни і тарифи зростатимуть. Ми зверталися до Президента, прем’єр-міністра, але марно. Це непрофесіоналізм, нерозуміння проблем галузі.
— Чиновники міністерства ЖКГ говорять про можливість залучення на одну державну гривню сім гривень інвести-цій...
— Говорити можна, а які механізми? Вони радять: візьміть кредит у банку. Ви підіть сьогодні туди, вам під 25—30 відсотків дадуть і скажуть: бери, бо буде ще гірше. Але хіба під 30 відсотків комунальне підприємство може взяти позику? Це утопія.
— Яким буде підвищення цін на житлово-комунальні послуги найближчим часом?
— До 30 відсотків у середньому по країні нинішнього року, можливо, 25. А в наступному все залежатиме від ціни на газ. Може підвищитися ще на 50 відсотків, а то й більше. Ми не можемо передбачити ситуацію на два-три місяці наперед. Хіба це державна політика? Мало того, ціни можуть навіть перевищити європейські. Адже ми вдвічі-утричі більше споживаємо енергії. А енергоресурси становлять 70 відсотків тарифів. Наші технології не дадуть змоги утримати ціни навіть на європейському рівні, доки ми не вкладемо туди коштів.
— Чого слід очікувати в разі приватизації галузі?
— Приватизація — дуже небезпечний шлях. Адже повністю втрачається контроль над стратегічно важливими об’єктами, такими, як водопостачання і теплоенергетика. Одна річ — керувати спільно з бізнесом. Наприклад, форма концесії, коли основні фонди залишаються за державним муніципалітетом, але керують разом. І партнер бере на себе певні інвестиційні зобов’язання. Така форма розвинена у Європі. А відкрити доступ до повної приватизації — це нонсенс. У разі приватизації у сфері ЖКГ ми взагалі не втримаємо тарифів.
