Поява в Київраді співробітників СБУ спричинила багато чуток та галасливу кампанію в ЗМІ. "Хрещатик" вирішив розібратися в цьому питанні та записав інтерв'ю з головою постійної комісії з питань земельних відносин, архітектури і будівництва Олексієм Євлахом, яке має висвітлити питання, пов'язані з цією подією.
— Що відбувається в Київраді? Що шукає СБУ, і звідки чутки про затримання і допити?
— Не знаю, чому з появи в стінах мерії співробітників СБУ зробили таку галасливу подію. Ми дуже часто контактуємо з силовими структурами. Генеральна прокуратура, МНС, СБУ виконують свою роботу, і в цьому немає нічого, що потребує піару. Практично на кожній сесії ми розглядаємо звернення й подання від Генпрокуратури, а це означає, що наші контакти з силовими структурами носять постійний робочий характер.
У депутатському корпусі — люди різних професій. Це вчителі, кухарі, лікарі, економісти, інженери. Ми дуже залежні в своїх рішеннях від фахівців-професіоналів, які готують документи до розгляду на сесіях, і зобов'язані їм довіряти. Ми ухвалюємо концептуальні рішення і не можемо ставити під сумнів роботу фахівців профільних підрозділів виконавчої влади. Інакше робота ради просто зупиниться, заморозивши життя міста. Депутатів нескладно контролювати, особливо коли вони відкриті для контролю. Приклад тому — комісія, яку я очолюю.
Усе, що ми можемо,— це контролювати дотримання процедур, які, на жаль, не мають законодавчого статусу і недосконалі. При частій зміні керівного складу профільних структур це стає величезною проблемою для міста і городян. Люди роками ходять по колу і не можуть розв'язати свої проблеми, тому що нові керівники не хочуть нести відповідальність за дозвільні і погоджувальні підписи своїх попередників. Систему, що склалася, треба змінювати і удосконалювати. Тому я дуже позитивно оцінюю зусилля силових структур, які допомагають шукати шляхи такого реформування. Збоку картина завжди видніша.
— Але СБУ, як правило, проводить слідчі дії тільки в разі явних порушень, які спричинили тяжкі наслідки. Про проблеми із землею в Києві багато говорять і, ймовірно, в цьому випадку йдеться не стільки про реформу, скільки про якийсь злочин?
— Київ останніми роками працював у ситуації жорсткого протистояння з центральною владою. Ви пам'ятаєте, як усе це відбувалося. Влада навіть не приховувала свого ставлення до вибору киян. І, погодьтеся, якби вона мала хоча б якусь легітимну можливість притягти до карної відповідальності депутатів Київради — вона б це зробила. Але нічого такого не відбувалося. І не тому, що хтось із кимось про щось домовлявся, а тому що справа не в депутатах, а в системі, яка існувала давно і не міняє своєї суті до сьогодні. Я впевнений: якщо політична система не створює умови рівних можливостей, простий громадянин безправний. Змінити систему в окремо взятому місті неможливо. Це процес політичний, бо демократія — це процедура, і захищає громадянина не закон, а система права. Якщо система не захищає, то ніякий закон не захистить.
— Тобто ви вважаєте, що злочинів немає?
— Вважаю, що в такій системі вони можуть бути, тому змінювати треба систему. Силові структури вміють виявляти слабкі ланки системи, які створюють умови для скоєння злочинів. Тому допомога силовиків дає змогу знаходити правильні й ефективні рішення з усунення недоліків і захисту прав громадян. Проте міняти систему радикально — це завдання вищого рівня політичної влади — президентської вертикалі, законодавчої і виконавчої влад. Головне — мета і відповідні їй засоби досягнення, бо однакові дії можуть давати різні результати. Якщо мета — люди, то на першому плані завжди буде конструктивна робота і допомога столиці. Нині допомога центральної влади є, і я думаю, кияни це бачать. А те, що допомога не обмежується фінансуванням,— це правильно.
— У формулюванні СБУ щодо суті кримінальної справи йдеться про втручання в якісь електронні системи інформації. Про що йдеться?
— Йдеться про земельний електронний кадастр. Наразі тільки Київ має такий кадастр, але завтра — це буде єдиний земельний кадастр усієї країни, і досвід Києва є безцінним. У всіх країнах світу така електронна інформація знаходиться під захистом силових структур держави. До введення єдиного кадастру всі його позитиви і негативи мають бути виявлені, а слабкі ланки замінені й захищені. Єдина структура, яка може виконати цю роботу — СБУ. Вона цим і займається.
— Вам часто докоряють тим, що вносите на розгляд сесії питання з голосу. Це злочин?
— Ні. Це не злочин. Це мій обов'язок і моє право. Наведу простий приклад. Я не впливаю на формування порядку денного сесії і земельної комісії, але це не звільняє мене від обов'язку розглядати письмові звернення до комісії депутатів Київради і киян. Усі такі звернення обумовлені недосконалою і дуже довготривалою процедурою підготовки кадастрових справ до розгляду на сесії. Рішення щодо землевідводів для храмів або будівництва мостових переходів теж вносилися мною з голосу, тому що я знав — затягування розгляду таких питань знищує перспективи розвитку соціальної і комунальної інфраструктур столиці. Збір погоджень займає місяці й роки. Одна довідка є дійсною три місяці, інша — півроку, третя — вісім місяців. Не встиг зібрати до єдиного терміну всі документи — йдеш по колу отримувати повторні погодження. І важливо те, що сплачуєш за це немалі гроші. Якщо справу не розглянули до закінчення терміну дії усіх погоджень, людина втрачає і час, і гроші. Що їй залишається робити? Громадянин приходить на прийом до депутата або до мене як до голови Комісії, стає на коліна і плаче. Не знаю серед депутатів ради таких, хто може і хоче на це спокійно дивитися. Переконаний, що ніхто в нашій країні не повинен ставати на коліна перед системою. Не повинна система так принижувати людей і примушувати їх оплачувати своє приниження. Я пропонував прибрати норму процедури, за якою громадянин оплачує отримання повторних погоджень. Багато депутатів підтримують таку позицію, але вирішити це на рівні мого бажання або рекомендації, або навіть рішення усіх депутатів Київради неможливо. Тому іноді я вношу питання з голосу і відстоюю права киян так, як можу. До слова, зверніть увагу, я майже десять днів був у лікарні, на останній сесії ще не зміг працювати в сесійній залі, але сесія відбулася. Усе було підготовлено і працювало як годинник. Депутати розглянули підготовлений службами порядок денний і внесли до нього з голосу майже 60 земельних питань.
— Є така точка зору, що багато рішень Київради приносять збитки місту й країні, і на них хтось наживається. Як бути центральній владі й суспільству в таких випадках? Як захиститися від неправильних рішень? Багато землі продано, багато віддано в оренду або під забудову. Чи завжди рішення депутатів виправдані й є правильними?
— Свою точку зору завжди треба формулювати професіонально, а не на рівні — "мені здається". Міські ради зобов'язані розглядати всі звернення, що надходять від фізичних або юридичних осіб. На звернення можна відреагувати тільки трьома способами. Перший — ухвалити позитивне рішення, друге — ухвалити негативне рішення і третє — не ухвалювати ніякого рішення. Так от, найзбитковішими і важчими в наслідках є ті рішення, яких рада не ухвалює. Щоб говорити про шкоду того чи іншого рішення, треба мати порівняльну таблицю з варіантами альтернативних рішень, які могли бути реально ухвалені й реалізовані в існуючих умовах (правових передусім). Якщо є "неправильні" рішення, це може свідчити про невисокий інтелектуальний, освітній або політичний рівень депутатського корпусу, але це не може бути підставою для карного переслідування. Київрада справді віддала багато землі в оренду, але це та земля, на якій є чиясь власність. Вона там є сьогодні, була вчора і буде завтра. Земельна Комісія одна з тих, що формує бюджет. Що місту вигідніше — стягувати мізерний податок, отримувати за договором орендну плату або продати — вирішують депутати, маючи на це право і керуючись реальними потребами міста. І в кожному конкретному випадку рішення ухвалює колегіальний орган, враховуючи, що є ділянки, де мізерна оренда, бо це краще, що може бути, тому що будувати там не можна, а питати з когось за санітарний стан землі треба. А є ділянки, де має бути довгострокова оренда, тому що інвестори не працюють із "тимчасовими" власниками бізнесу. Не кажучи вже про те, що продати землю, з якої власник приміщення ніколи не піде, іноді єдина можливість стимулювати його розвивати свою територію. Кожне рішення Київради — концептуальне, політичне. Що б там не казали, але цим складом депутатського корпусу бюджет столиці збільшений у рази, розпочаті масштабні проекти, до яких раніше столиця не могла підійти. Ми — депутати, можемо опонувати одне одному, не симпатизувати, сперечатися і навіть ображатися, але коли справа стосується міста і перспектив його розвитку, то тут ми вміємо об'єднуватися. Я не ідеалізую ситуацію. Просто вірю людям і щиро ставлюся до них. Навіть нині не можу повірити, що хтось міг робити махінації з кадастром. У депутатів і членів комісії навіть фізічно не було такої можливості, але якщо це робив хтось із працівників профільних структур, то раді буде дуже важко далі працювати. Якщо не довіряти фахівцям, то кому ж тоді довіряти?
