Мастика для підлогової плитки — рідко-в'язка однорідна маса, яка після нанесення на поверхню і затвердіння перетворюється на монолітне покриття. По складу мастики ділять на:
 |
— бітумно-полімерні;
— полімерні;
— дьогтєві;
— дьогтє-полімерні.
За способом застосування мастика для підлогової плитки буває:
— гарячою ( попереднім підігрівом перед застосуванням);
— холодною (без підігріву).
Холодна мастика по виду розбавлення ділиться на:
— водовмісну;
— ту що містить органічні розчинники.
До складу мастики для плитки може входити розчинник, наповнювачі та різні добавки.
Сучасним мастикам для плитки може бути наданий потрібний колір. Для цього в них додають барвники, що можна робити як в заводських, так і в будівельних умовах перед застосуванням мастики. Споживач може сам зробити мастику кольоровою, використовуючи безводі барвники, з якомога більшим вмістом пігменту.
 |
— однокомпонентні;
— двокомпонентні.
Однокомпонентна мастика для плитки (на розчинниках) — це мастика, яка поставляється в готовому для застосування вигляді, і затвердіння її складу відбувається при випаровуванні розчинника, чому перешкоджає герметична тара. Тому термін її зберігання рідко перевищує три місяці. Виняток становить поліуретанова мастика, затвердіння якої, пише iBud.ua, відбувається під дією пари води, що завжди міститься в повітрі. За відсутності розчинника, поліуретанова мастика затвердне (полімеризується) без осідання. Термін зберігання такої мастики в герметичній тарі 12 місяців.
Двокомпонентні мастики для підлогової плитки зберігаються довше однокомпонентних за рахунок того, що представлені у вигляді двох хімічно малоактивних сумішей, які нарізно зберігаються від 12 місяців і більш.
Мастики виготовляють з терпких наповнювачів — бітуму, дьогтю, піску, а також із сухих — торф'яної крихти, крейди, дрібного азбесту № 6 або № 7, меленого шлаку або вапняку дерев’яного просіяного через дрібне сито борошна. Мастики для плитки сприяють зниженню крихкості мастики при низьких температурах, підвищенню її теплостійкості, зменшенню витрати бітуму. Краще використовувати волокнисті наповнювачів — азбест і дерев’яне борошно.
 |
Певні марки сучасних мастик можна наносити на вологу або навіть мокру поверхню. При цьому зберігається висока адгезія до всіх видів матеріалів, що дозволяє продовжити сезон виконання будівельних робіт. Наносяться вони і на іржаву металеву поверхню без попередньої механічної зачистки.
Недолік мастичного покриття полягає в тому, що важко досягти гарантованої товщини ізолюючої плівки, особливо при великих нахилах і не рівних поверхнях. Тому необхідно, або ретельно готувати поверхню, або збільшувати витрату матеріалу. І те і інше призводить до зростання вартості покриття.
Але на сьогодні розроблені мастики, які дозволяють контролювати якість і товщину покриття, а також мінімізувати витрату матеріалу завдяки застосуванню оригінального методу — нанесенню мастики в два шари. Спочатку наноситься перший шар одного кольору, а потім другий — контрастного кольору. Причому, товщина покриття другого шару, що наноситься, має бути така, щоб перший шар не просвічувався.
|
|
Єднальним у бітумних мастиках для плитки служить нафтовий будівельний бітум, який є складними сумішами високомолекулярних вуглеводнів. Бітуми стійки по відношенню до водних розчинів багатьох кислот, лугів, солей і більшості агресивних газів, але розчиняються частково або повністю в різних органічних розчинниках (скипидарі, уайт-спіріті, бензині, бензолі). Марку бітуму визначають по температурі розм'якшення приладом «кільце і куля» (перша цифра)по твердості — по глибині проникнення стандартної голки (друга цифра). Для приготування мастик частіше використовують нафтовий будівельний бітум БН 70/30. Для термостійкої мастики, застосовують бітум БН 90/10. На основі нафтових будівельних бітумів готують гарячі і холодні мастики, використовувані для кріплення облицювальних матеріалів і покриттів підлоги.
Гарячу бітумну мастику застосовують для кріплення пресованої полівінілхлоридної плитки, лінолеуму на тканинній основі, деревоволокнистих плит та інших матеріалів. Склад мастики (% по масі): бітум БН 70/30 — 80; азбест 7-го сорту — 10; кремнійфтористий натрій (антисептик) — 10.
 |
У зневоднений і розплавлений бітум при безперервному перемішуванні вводять азбест і кремнійфтористий натрій. Готову мастику розносять до місця виробництва робіт в спеціальних бачках.
Недостатоком гарячої мастики для плитки являється висока температура, яка значно ускладнює виробництво робіт, вимагаючи особливих правил техніки безпеки.
Мастики наносять на поверхню плитки тонким шаром — не більше 2—3 мм. Плитку вкладають на мастику, постукуючи по її поверхні для кращого прилягання так, щоб шви між плиткою були мінімальними (не більше 2 мм). Видавлені плиткою надлишки мастики знімають сталевим шпателем, а залишки мастики змивають розчинником. Витрата всіх перерахованих клеїв і мастик на покритті 1 м2 підлоги складає від 0,5 до 0,9. Ходити по підлозі можна через дві-три доби.
